1. Словник української мови в 11 томах

побурчати

ПОБУРЧА́ТИ, чу́, чи́ш, док., перех. і неперех., розм. Бурчати якийсь час.

Ольга побурчала на стажистку Ніну за недопалок, знайдений у коридорі (Літ. газ., 16.ХІІ 1960, 4).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. побурчати — побурча́ти дієслово доконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  2. побурчати — -чу, -чиш, док., перех. і неперех., розм. Бурчати якийсь час. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. побурчати — ПОБУРЧА́ТИ, чу́, чи́ш, док. Бурчати якийсь час. Ольга побурчала на стажистку Ніну за недопалок, знайдений у коридорі (з газ.); Баатури трохи побурчали, але, видно, погодилися з думкою свого старшого товариша, бо опустили зброю і почали в'язати полоненикам руки (В. Малик). Словник української мови у 20 томах
  4. побурчати — Побурча́ти, -чу́, -чи́ш гл. Поворчать. Ні, в мене свекруха не зла. Часом побурчить трохи, а не лає. Харьк. Словник української мови Грінченка