побігати
ПОБІ́ГАТИ, аю, аєш, док.
1. Бігати якийсь час.
Ніколи Ані пограється [Іван] з дітьми, Ані побігає (Т. Шевченко);
Інші хлопці й дівчата приходять до школи раніше, щоб побігати перед уроками (П. Автомонов);
Минулий раз вона ж метушилася з концертом, то вже на сей раз нехай би ще інші побігали (Леся Українка);
А Трохим стояв з прутиком у руці і, не міняючи своєї усмішки, все так же мовчки дивився на пса, що, побігавши, забився під лавку і почав голосно скавучати (В. Винниченко).
2. розм. Док. до бі́гати 6.
“Я йому даю і без того”. – “Та за корову, що побігала” (із журн.);
А тоді руде теля вигодували і продали, а з чорного молоденька корівка Мунька виросла, побігала і отелилася (із журн.);
Телиця побігала.
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- побігати — побі́гати дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- побігати — див. бігати Словник синонімів Вусика
- побігати — -аю, -аєш, док. 1》 Бігати якийсь час. 2》 розм. Док. до бігати 6). Великий тлумачний словник сучасної мови
- побігати — ПОБІ́ГАТИ, аю, аєш, док. 1. Бігати якийсь час. Ніколи Ані пограється [Іван] з дітьми, Ані побігає (Шевч., II, 1963, 369); Інші хлопці й дівчата приходять до школи раніше, щоб побігати перед уроками (Автом., Щастя.. Словник української мови в 11 томах
- побігати — Побіга́ти, -га́ю, -єш гл. = побігти. І теє промовляли (кінні брати), відтіль побігали. АД. І. 107. --------------- Побігати, -гаю, -єш гл. Побѣгать. По світу як іще побіга, чиїхсь багацько виллє сліз. Котл. Ен. Словник української мови Грінченка