побідний

ПОБІ́ДНИЙ¹, а, е.

1. поет., заст. Переможний.

Ой вставай же, сило рідная, Непоборна, непочатая, На війні, в боях побідная, Хлібом, правдою багатая! (Микола Чернявський);

Побідний одлунав салют, – Давно його ми ждали (С. Воскрекасенко);

// Який виражає торжество з приводу перемоги.

На столоченому сніжному полі лежали трупи, в повітрі гримів побідний гамір військ Острозького (Іван Ле);

// Який закінчується перемогою; який приносить перемогу.

Сьогодні він був щасливий; він не тямився, радіючи наперед з побідної маївки (Леся Українка);

– Он Микита Козуб надіслав матері листа, пише, що війна буде до побідного кінця (Л. Юхвід);

Уставай, народе мій, На побідний, правий бій! (М. Шпак);

// Який є втіленням, символом перемоги, символізує перемогу.

Із волею вертайтесь, мужні люди! Побідна зірка най квітчає груди! (П. Воронько);

// Який здобув перемогу.

2. перен. Який виражає почуття власної переваги.

– Загримлять гармати, стогоном застогне земля. Ви [емір та раджа] зарегочетесь побідним реготом, а ваш регіт виллється людськими сльозами (І. Нечуй-Левицький).

ПОБІ́ДНИЙ², а, е, розм., рідко.

Те саме, що бідола́шний.

Бачив я, .. як ту вродницю [вродливицю] побідну Лихо заїдало (Я. Щоголів).