побілений

ПОБІ́ЛЕНИЙ, а, е.

Дієпр. пас. до побіли́ти.

Стіни були .. побілені паленим вапном (І. Франко);

Біленька будочка стоїть біля траси, кимось невідомим побілена, ще й квітами розмальована, хтось подбав, потурбувавсь, щоб було де знайти притулок подорожній людині від дощу чи від спеки (О. Гончар);

Біля дворів попідмітано, хати побілені, а призьби підведені червоною глиною (М. Олійник);

* Образно. Сива смушева шапка з'їхала йому на потилицю і одслонила його високе й широке чоло, чорний, побілений сивиною, як сріблом, волос (І. Нечуй-Левицький);

// у знач. прикм.

Молодиці квапливо бігли по воду, вимахуючи мідяними побіленими кухвами (М. Коцюбинський);

Поміж побіленими деревами весело зачервоніли вулики (М. Стельмах);

Вони вийшли з амбулаторії, і голова Тодинської сільради спинилась і оглянула хазяйським оком чисте лікарняне подвір'я, побілені стіни амбулаторії та лікарської квартири, затримала замилуваний погляд на квітнику (Б. Антоненко-Давидович).