1. Словник української мови в 11 томах

побілений

ПОБІ́ЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до побіли́ти.

Стіни були.. побілені паленим вапном (Фр., VI, 1951, 27);

*Образно. Сива смушева шапка з’їхала йому на потилицю і одслонила його високе й широке чоло, чорний, побілений сивиною, як сріблом, волос (Н.-Лев., І, 1956, 172);

// У знач. прикм.

Молодиці квапливо бігли по воду, вимахуючи мідяними побіленими кухвами (Коцюб., І, 1955, 198);

Поміж побіленими деревами весело зачервоніли вулики (Стельмах, На.. землі, 1949, 298).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. побілений — побі́лений дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. побілений — див. білий; прикрашений Словник синонімів Вусика
  3. побілений — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до побілити. || у знач. прикм. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. побілений — ПОБІ́ЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. до побіли́ти. Стіни були .. побілені паленим вапном (І. Франко); Біленька будочка стоїть біля траси, кимось невідомим побілена, ще й квітами розмальована, хтось подбав, потурбувавсь... Словник української мови у 20 томах