побіля
ПОБІ́ЛЯ́.
1. прийм., з род. в. Уживається на позначення місця, предмета, особи, недалеко від якого (якої) відбувається дія або перебуває хто-, що-небудь; біля, коло.
Явдоха .. тільки засопла, проходячи побіля Мар'ї (Панас Мирний);
– Охота гірш неволі, як-то кажуть. Неволі немає, та охота велика побіля вас бути (Л. Яновська);
Побіля ж полум'я бігали, метушились маленькі, безсилі люди, ламали руки й кричали до неба, до місяця, до полум'я (В. Винниченко);
А урочистий похід вглиблювався в надра Стамбула. Побіля городських мурів уздовж Мармари, на південь, до Золотої брами Царгорода, на якій колись прибив свій щит київський князь Олег (П. Загребельний);
Яке вчиню я диво? Те, що сидітиму побіля друга? Те, що не залишу його до смерті? (М. Олійник);
Петрик нашорошив вуха, прислухається, тупцюється побіля ліжка, пряде оченятами то на маму, то на тата, якого нарешті таки діждався (Микола Чернявський).
2. присл., рідко. Те саме, що по́ряд¹ 1; поблизу.
Гора, в ній нора з дверима, побіля товстий явір (М. Кропивницький).
Значення в інших словниках
- побіля — побі́ля́ прийменник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
- побіля — див. близько Словник синонімів Вусика
- побіля — 1》 прийм., з род. в. Уживається на позначення місця, предмета, особи, недалеко від якого (якої) відбувається дія або перебуває хто-, що-небудь; біля, коло. 2》 присл., рідко. Те саме, що поряд I 1); поблизу. Великий тлумачний словник сучасної мови
- побіля — БІ́ЛЯ прийм., з род. в. (указує на місце перебування або розташування кого-, чого-небудь поблизу когось або чогось), ПОБІ́ЛЯ, КРАЙ, ОКРА́Й розм.; ПРИ з місц. в., ПО́ПРИ із знах., рідше місц. в., діал. Словник синонімів української мови
- побіля — ПОБІ́ЛЯ. 1. прийм., з род. в. Уживається на позначення місця, предмета, особи, недалеко від якого (якої) відбувається дія або перебуває хто-, що-небудь; біля, коло. Явдоха.. Словник української мови в 11 томах
- побіля — Побіля́ нар. Возлѣ, около. А народу, народу! і за домовиною і побіля домовини. Кв. Тече річка з винограду та й побіля груші. Грин. III. 393. Словник української мови Грінченка