1. Словник української мови в 11 томах

побіля

ПОБІ́ЛЯ.

1. прийм., з род. в. Уживається на позначення місця, предмета, особи, недалеко від якого (якої) відбувається дія або перебуває хто-, що-небудь; біля, коло.

Явдоха.. тільки засопла, проходячи побіля Мар’ї (Мирний, III, 1954, 73);

— Охота гірш неволі, як-то кажуть. Неволі немає, та охота велика побіля вас бути (Л. Янов., І, 1959, 230);

Гріли руки пишні дуки Побіля народу (Черн., Поезії, 1959, 267);

Побіля американського шлагбаума вартового не було (Ю. Янов., II, 1954, 59);

Зібравшися побіля столу, Вони листа свого писали у Запоріжжя, на завод (Шпорта, Запоріжці, 1952, 96).

2. присл., рідко. Те саме, що по́ряд¹ 1; поблизу.

Гора, в ній нора з дверима, побіля товстий явір (Кроп., IV, 1959, 129).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. побіля — побі́ля́ прийменник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  2. побіля — див. близько Словник синонімів Вусика
  3. побіля — 1》 прийм., з род. в. Уживається на позначення місця, предмета, особи, недалеко від якого (якої) відбувається дія або перебуває хто-, що-небудь; біля, коло. 2》 присл., рідко. Те саме, що поряд I 1); поблизу. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. побіля — ПОБІ́ЛЯ́. 1. прийм., з род. в. Уживається на позначення місця, предмета, особи, недалеко від якого (якої) відбувається дія або перебуває хто-, що-небудь; біля, коло. Явдоха .. Словник української мови у 20 томах
  5. побіля — БІ́ЛЯ прийм., з род. в. (указує на місце перебування або розташування кого-, чого-небудь поблизу когось або чогось), ПОБІ́ЛЯ, КРАЙ, ОКРА́Й розм.; ПРИ з місц. в., ПО́ПРИ із знах., рідше місц. в., діал. Словник синонімів української мови
  6. побіля — Побіля́ нар. Возлѣ, около. А народу, народу! і за домовиною і побіля домовини. Кв. Тече річка з винограду та й побіля груші. Грин. III. 393. Словник української мови Грінченка