1. Словник української мови у 20 томах

побілішати

ПОБІЛІ́ШАТИ, аю, аєш.

Док. до білі́шати.

Загорілі колись руки знов побілішали (І. Нечуй-Левицький);

Побілішав, заколивався від вітру ковиль (З. Тулуб);

Так часом виглядають тифозні. Очі побільшали і, здається, побілішали: стали зовсім сивасті і висвічували гіркоту душевну в пристиглому погляді (В. Барка);

// Стати сивішим.

Голова йому побілішала, а шорстку, неголену щоку затягли свіжі, глибокі рови (І. Микитенко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. побілішати — побілі́шати дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. побілішати — -аю, -аєш. Док. до білішати. || Стати сивішим; посивішати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. побілішати — СИ́ВІ́ТИ (про волосся — ставати сивим або виділятися сивиною), СРІБЛИ́ТИСЯ, БІЛІ́ТИ. — Док.: поси́ві́ти, посрібли́тися, побілі́ти, побілі́шати. Дивись, а у нього волосся сивіє (М. Словник синонімів української мови
  4. побілішати — ПОБІЛІ́ШАТИ, аю, аєш. Док. до білі́шати. Загорілі колись руки знов побілішали (Н.-Лев., І, 1956, 166); Побілішав, заколивався від вітру ковиль (Тулуб, Людолови, І, 1957, 51); // Стати сивішим; посивішати. Словник української мови в 11 томах
  5. побілішати — Побілішати, -шаю, -єш гл. Стать бѣлѣе. Трошки побілішали руки, як побула дома. Васильк. у. Словник української мови Грінченка