повбираний
ПОВБИ́РАНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. до повбира́ти.
Освічена веселим світом, біла, простора хата з повбираними стінами, з лавками навкруги .. привітно прийняла в себе гостей (І. Нечуй-Левицький);
// Який прибрався в що-небудь (про всіх або багатьох).
Тридцять три старії жінки, Всі повбирані в червоні Капюшони давніх басків, Біля царини стояли (Леся Українка);
Люди, святочно повбирані, йшли до церкви (І. Франко);
Був базарний день. Мов живі квіти в палісаднику, від вітерця хиталась людська маса, повбирана в різнокольорову одіж (Олесь Досвітній);
З возів позлазили жінки, заметляли спідницями, обтрушуючись, – як гуси на березі з води. Всі по-святковому повбирані ради такого дня, рум'яні на морозі (А. Головко).
2. у знач. прикм. Гарно одягнений, убраний (про всіх або багатьох).
Повбирані панни й паничі танцювали (І. Нечуй-Левицький);
Я б і байдуже до неї, та дивлюсь – за нею сунуть... паничі якісь, такі повбирані: піджаки на їх такі аж вороні, чоботи, чи ботинки, там аж риплять (А. Тесленко).
Значення в інших словниках
- повбираний — повби́раний дієприкметник Орфографічний словник української мови
- повбираний — -а, -е. 1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до повбирати. || Який прибрався в що-небудь (про всіх чи багатьох). 2》 у знач. прикм. Гарно одягнений, убраний (про всіх чи багатьох). Великий тлумачний словник сучасної мови
- повбираний — Повби́раний, -на, -не; звич. мн. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- повбираний — ПОВБИ́РАНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до повбира́ти. Освічена веселим світом, біла, простора хата з повбираними стінами, з лавками навкруги.. привітно прийняла в себе гостей (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах