повечір'я
ПОВЕЧІ́Р'Я, я, с., рідко.
Те саме, що ве́чір 1.
Солов'ї .. тьохкали всюди, і від їхнього співу дзвеніло повечір'я (П. Панч);
Над полями спускаються вечірні сутінки. Пізнім повечір'ям чути, як лускається перезрілий колос, журно сиплеться зерно на землю (з газ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- повечір'я — повечі́р'я іменник середнього роду вечір рідко Орфографічний словник української мови
- повечір'я — -я, с., рідко. Те саме, що вечір 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
- повечір'я — Я, с., інд.-авт. Похідне від по... і вечір. І над тим над вишневим, над карим твоїм повечір'ям, як веселка тремка, лазуровий твій усміх сумний затріпоче... (ЧТ:116). Словник поетичної мови Василя Стуса
- повечір'я — ВЕ́ЧІР (частина доби від кінця дня до початку ночі), ПОВЕЧІ́Р'Я рідше, ВЕЧОРИ́НА діал. За роботою непомітно кінчався день і заходив вечір (С. Чорнобривець); Між осокорами в повечір'ї здалася (Любов Прохорівна) білою тінню (І. Словник синонімів української мови