повзик
ПО́ВЗИК, а, ч.
Маленька лісова пташка ряду горобцеподібних, яка добре лазить по деревах уверх і вниз головою; поповзень.
– А сойку забули, а іволгу? – Ще повзик! – доповнив Демко. – Маленька така пташка, швидко-швидко бігає по стовбуру, як миша! (О. Донченко);
Повзики ретельно оглядають кожне дерево: чи не застряла бува де-небудь якась комаха (з газ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- повзик — по́взик іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- повзик — -а, ч. Маленька лісова пташка ряду горобцеподібних, яка добре лазить по деревах уверх і вниз головою; поповзень. Великий тлумачний словник сучасної мови
- повзик — ПО́ВЗИК (невеличкий лісовий птах), СМО́ВЗИК. Цілий день, спірально підіймаючись стовбурами дерев, повзик обстежує кожну щілинку, кожну заглибину в корі (з газети). Словник синонімів української мови
- повзик — ПО́ВЗИК, а, ч. Маленька лісова пташка ряду горобцеподібних, яка добре лазить по деревах уверх і вниз головою; поповзень. Повзики ретельно оглядають кожне дерево: чи не застряла бува де-небудь якась комаха (Веч. Київ, 14.I 1967, 4). Словник української мови в 11 томах