повзун
ПОВЗУ́Н, а́, ч.
1. Той, хто повзає.
Є звірі – чудові повзуни по деревах (М. Трублаїні).
2. техн. Деталь механізму, яка ковзає взад і вперед по якій-небудь поверхні у прямолінійному напрямку.
[Демид:] Хіба у нас плуг? Чорти батька зна що, а не плуг! Похряпаний, чепіги позв'язувані у десятьох місцях, повзун геть стерся (М. Кропивницький);
– Пішли, пішли, – підганяв Сидоренко [Івана], – он там маслянка, бери її і лізь нагору, щось тут повзуна трохи заїдало вчора (В. Собко).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- повзун — повзу́н 1 іменник чоловічого роду, істота про тварин повзу́н 2 іменник чоловічого роду деталь машини Орфографічний словник української мови
- повзун — див. дитина Словник синонімів Вусика
- повзун — -а, ч. 1》 Той, хто повзає. 2》 тех. Деталь механізму, яка ковзає взад і вперед по якій-небудь поверхні у прямолінійному напрямку. 3》 Риба ряду окунеподібних; те саме, що анабас. Великий тлумачний словник сучасної мови
- повзун — (гадюка) плазун, (людина) пластун, див. танкіст, бойскаут Словник чужослів Павло Штепа
- повзун — ПОВЗУ́Н, а́, ч. 1. Той, хто повзає. Є звірі — чудові повзуни по деревах (Трубл., Мандр., 1938, 99). 2. техн. Деталь механізму, яка ковзає взад і вперед по якій-небудь поверхні у прямолінійному напрямку. [Демид:] Хіба у нас плуг?... Словник української мови в 11 томах
- повзун — Повзун, -на м. 1) Ползунъ. 2) Въ вѣтряной мельницѣ: брусья, на которыхъ поворачивается мельница. Лохв. у. Словник української мови Грінченка