1. Словник української мови в 11 томах

повзун

ПОВЗУ́Н, а́, ч.

1. Той, хто повзає.

Є звірі — чудові повзуни по деревах (Трубл., Мандр., 1938, 99).

2. техн. Деталь механізму, яка ковзає взад і вперед по якій-небудь поверхні у прямолінійному напрямку.

[Демид:] Хіба у нас плуг? Чорти батька зна що, а не плуг! Похряпаний, чепіги позв’язувані у десятьох місцях, повзун геть стерся (Кроп., III, 1959, 166);

— Пішли, пішли, — підганяв Сидоренко [Івана], — он там маслянка, бери її і лізь нагору, щось тут повзуна трохи заїдало вчора (Собко, Звич. життя, 1957, 32).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. повзун — повзу́н 1 іменник чоловічого роду, істота про тварин повзу́н 2 іменник чоловічого роду деталь машини Орфографічний словник української мови
  2. повзун — див. дитина Словник синонімів Вусика
  3. повзун — -а, ч. 1》 Той, хто повзає. 2》 тех. Деталь механізму, яка ковзає взад і вперед по якій-небудь поверхні у прямолінійному напрямку. 3》 Риба ряду окунеподібних; те саме, що анабас. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. повзун — (гадюка) плазун, (людина) пластун, див. танкіст, бойскаут Словник чужослів Павло Штепа
  5. повзун — ПОВЗУ́Н, а́, ч. 1. Той, хто повзає. Є звірі – чудові повзуни по деревах (М. Трублаїні). 2. техн. Деталь механізму, яка ковзає взад і вперед по якій-небудь поверхні у прямолінійному напрямку. [Демид:] Хіба у нас плуг? Чорти батька зна що, а не плуг!... Словник української мови у 20 томах
  6. повзун — Повзун, -на м. 1) Ползунъ. 2) Въ вѣтряной мельницѣ: брусья, на которыхъ поворачивается мельница. Лохв. у. Словник української мови Грінченка