повибирати
ПОВИБИРА́ТИ, а́ю, а́єш, док., що.
1. Вибрати з-посеред інших предметів (усе або багато чого-небудь).
Хлопці розібрали полукіпок, повибирали кожен собі сніп (А. Головко);
Мушлі повідкривалися стулками, коли зайшла пара. Тоді мати повибирала їх на миску і присолила (В. Барка);
* Образно. Звісно, я змогла би повибирати ті окремі згадки, скласти їх докупи і на їхній основі написати щось набагато вагоміше (і коротше), ніж мої молоді листи (із журн.).
2. Обрати всіх або багатьох для виконання певних обов'язків.
– Глядіть ще – не повибирайте й в управу своїх! .. Чуєте? – Гласні мовчали, мов не до них річ (Панас Мирний).
3. Витягти, вичерпати і т. ін. за кілька або багато разів усе або багато чого-небудь.
Раз у неділю баба спекла пиріжків з маком, повибирала їх, поскладала в миску (з казки);
На поле вона прийшла з граблями, розволочила ріллю й руками повибирала довге, як батоги, коріння пирію (С. Чорнобривець).
Значення в інших словниках
- повибирати — повибира́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- повибирати — -аю, -аєш, док., перех. 1》 Вибрати з-посеред інших предметів (усе чи багато чого-небудь). 2》 Обрати всіх чи багатьох для виконання певних обов'язків. 3》 Витягти, вичерпати і т. ін. за кілька чи багато разів усе чи багато чого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
- повибирати — ПОВИБИРА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех. 1. Вибрати з-посеред інших предметів (усе або багато чого-небудь). Хлопці розібрали полукіпок, повибирали кожен собі сніп (Головко, II, 1957, 245). 2. Обрати всіх або багатьох для виконання певних обов’язків. Словник української мови в 11 томах
- повибирати — Повибира́ти, -ра́ю, -єш гл. = повибірати. Повибираю коралики до зерен. Чуб. V. 338. Словник української мови Грінченка