повибирати
ПОВИБИРА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех.
1. Вибрати з-посеред інших предметів (усе або багато чого-небудь).
Хлопці розібрали полукіпок, повибирали кожен собі сніп (Головко, II, 1957, 245).
2. Обрати всіх або багатьох для виконання певних обов’язків.
— Глядіть ще — не повибирайте й в управу своїх!.. Чуєте? — Гласні мовчали, мов не до них річ (Мирний, II, 1954, 271).
3. Витягти, вичерпати і т. ін. за кілька або багато разів усе або багато чого-небудь.
Раз у неділю баба спекла пиріжків з маком, повибирала їх, поскладала в миску (Укр.. казки.., 1951, 27);
На поле вона прийшла з граблями, розволочила ріллю й руками повибирала довге, як батоги, коріння пирію (Чорн., Визвол. земля, 1959, 53).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- повибирати — повибира́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- повибирати — -аю, -аєш, док., перех. 1》 Вибрати з-посеред інших предметів (усе чи багато чого-небудь). 2》 Обрати всіх чи багатьох для виконання певних обов'язків. 3》 Витягти, вичерпати і т. ін. за кілька чи багато разів усе чи багато чого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
- повибирати — ПОВИБИРА́ТИ, а́ю, а́єш, док., що. 1. Вибрати з-посеред інших предметів (усе або багато чого-небудь). Хлопці розібрали полукіпок, повибирали кожен собі сніп (А. Головко); Мушлі повідкривалися стулками, коли зайшла пара. Словник української мови у 20 томах
- повибирати — Повибира́ти, -ра́ю, -єш гл. = повибірати. Повибираю коралики до зерен. Чуб. V. 338. Словник української мови Грінченка