1. Словник української мови у 20 томах

повидіти

ПОВИ́ДІТИ, джу, диш, док., кого, що, діал.

Побачити.

[Голохвостий:] Як повидів я вас коло Владимира, то з тієї ночі і пропадаю (М. Старицький);

Я любив діда і бабу, а як дід мене любили, повидів я тоді, як управа Кобацької школи візвала [закликала] діда, щоб мене вписав до школи (Марко Черемшина).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. повидіти — пови́діти дієслово доконаного виду діал. Орфографічний словник української мови
  2. повидіти — -джу, -диш, док., перех., діал. Побачити. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. повидіти — ПОБА́ЧИТИ (сприйняти зором), СПОСТЕРЕГТИ́, НАБА́ЧИТИ розм., НАГЛЯ́НУТИ розм., НАГЛЯ́ДІТИ розм., НАГЛЕ́ДІТИ розм., УГЛЕ́ДІТИ (ВГЛЕ́ДІТИ) розм., УГЛЯ́ДІТИ (ВГЛЯ́ДІТИ) розм. рідше, ЗГЛЯ́ДІТИ (ЗОГЛЯ́ДІТИ) розм., ЗГЛЯ́ДІТИСЯ (ЗОГЛЯ́ДІТИСЯ) розм. Словник синонімів української мови
  4. повидіти — ПОВИ́ДІТИ, джу, диш, док., перех., діал. Побачити. [Голохвостий:] Як повидів я вас коло Владимира, то з тієї ночі і пропадаю (Стар., Драм. тв. Словник української мови в 11 томах
  5. повидіти — Пови́діти, -джу, -диш гл. Увидѣть. Господиня повиділа, що чоловік щось збірає. Чуб. II. 555. Циган... повидів, що кум іде з сокирою. Чуб. II. 555. Словник української мови Грінченка