повиколювати
ПОВИКО́ЛЮВАТИ, юю, юєш, док., що.
1. Колючи чим-небудь гострим, пробити чи видалити все або багато чогось.
– Нате вам двоє мотовил та про мене очі повиколюйте собі, – сказав Кайдаш, кидаючи мотовила на лаву (І. Нечуй-Левицький);
[1-й повстанець:] Вам легше, бо йшли доріжкою просто з села. А ми блудили лісом, мало очей не повиколювали (Мирослав Ірчан);
– Гей, приберіть ратища, повиколюєте очі, – вдавано гнівно насурмив брови (Ю. Мушкетик).
2. Колючи чим-небудь гострим, нанести знаки, літери і т. ін. в багатьох місцях.
Признався мені Адаменко, що вони хотіли собі на лобах повиколювати зорі (Ю. Яновський).
3. Заколоти, вбити всіх.
◇ Хоч о́ко (о́чі) ви́коли (рідше ви́бий, ви́йми, ви́бери, повико́люй і т. ін.), див. вико́лювати;
(1) Хоч о́чі повико́люй (д) див. вико́лювати.
Значення в інших словниках
- повиколювати — повико́лювати дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- повиколювати — -юю, -юєш, док., перех. 1》 Колючи чим-небудь гострим, пробити чи видалити все чи багато чогось. 2》 Колючи чим-небудь гострим, нанести знаки, літери і т. ін. в багатьох місцях. 3》 Заколоти, вбити всіх. Великий тлумачний словник сучасної мови
- повиколювати — хоч о́ко (о́чі) ви́коли (ви́йми, ви́бий і т. ін.). Зовсім нічого не видно. У хаті зовсім стало темно, що хоч око виколи... (Г. Квітка-Основ’яненко); — Ліс кругом, болото і поночі, хоч око виколи (Григір Тютюнник)... Фразеологічний словник української мови
- повиколювати — ПОВИКО́ЛЮВАТИ, юю, юєш, док., перех. 1. Колючи чим-небудь гострим, пробити чи видалити все або багато чогось. — Нате вам двоє мотовил та про мене очі повиколюйте собі, — сказав Кайдаш, кидаючи мотовила на лаву (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах
- повиколювати — Повиколювати, -люю, -єш гл. 1) Выколоть (во множ.). Взяли йому очі повиколювали. Мнж. 39. Перепеличенько, не літай так поночі, бо повиколюєш на стерниночку очі. Чуб. V. 854. 2) Переколоть (всѣхъ). Словник української мови Грінченка