1. Словник української мови в 11 томах

повиколювати

ПОВИКО́ЛЮВАТИ, юю, юєш, док., перех.

1. Колючи чим-небудь гострим, пробити чи видалити все або багато чогось.

— Нате вам двоє мотовил та про мене очі повиколюйте собі, — сказав Кайдаш, кидаючи мотовила на лаву (Н.-Лев., II, 1956, 301);

[1-й повстанець:] Вам легше, бо йшли доріжкою просто з села. А ми блудили лісом, мало очей не повиколювали (Ірчан, І, 1958, 54).

◊ [Те́мно,] хоч о́чі повико́люй — те саме, що [Те́мно,] хоч о́ко ви́коли ( див. вико́лювати).

2. Колючи чим-небудь гострим, нанести знаки, літери і т. ін. в багатьох місцях.

Признався мені Адаменко, що вони хотіли собі на лобах повиколювати зорі (Ю. Янов., II, 1958, 247).

3. Заколоти, вбити всіх.

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. повиколювати — повико́лювати дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. повиколювати — -юю, -юєш, док., перех. 1》 Колючи чим-небудь гострим, пробити чи видалити все чи багато чогось. 2》 Колючи чим-небудь гострим, нанести знаки, літери і т. ін. в багатьох місцях. 3》 Заколоти, вбити всіх. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. повиколювати — ПОВИКО́ЛЮВАТИ, юю, юєш, док., що. 1. Колючи чим-небудь гострим, пробити чи видалити все або багато чогось. – Нате вам двоє мотовил та про мене очі повиколюйте собі, – сказав Кайдаш, кидаючи мотовила на лаву (І. Словник української мови у 20 томах
  4. повиколювати — хоч о́ко (о́чі) ви́коли (ви́йми, ви́бий і т. ін.). Зовсім нічого не видно. У хаті зовсім стало темно, що хоч око виколи... (Г. Квітка-Основ’яненко); — Ліс кругом, болото і поночі, хоч око виколи (Григір Тютюнник)... Фразеологічний словник української мови
  5. повиколювати — Повиколювати, -люю, -єш гл. 1) Выколоть (во множ.). Взяли йому очі повиколювали. Мнж. 39. Перепеличенько, не літай так поночі, бо повиколюєш на стерниночку очі. Чуб. V. 854. 2) Переколоть (всѣхъ). Словник української мови Грінченка