1. Словник української мови у 20 томах

повинитися

ПОВИНИ́ТИСЯ, ню́ся, ни́шся, розм.

Док. до вини́тися.

Більше нічого не лишається, як покликати мисливця і повинитися у загибелі рушниці (М. Трублаїні);

Якось ніби найшло на нього потьмарення, коли виявив непокору до отця свого, тепер же міг би, щоправда, ще повинитися, та вже пізно було (П. Загребельний).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. повинитися — повини́тися дієслово доконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  2. повинитися — -нюся, -нишся, розм. Док. до винитися. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. повинитися — I. ПЕРЕПРО́ШУВАТИ кого за що і без додатка (просити вибачення), ВИБАЧА́ТИСЯ перед ким за що і без додатка, ПРОБАЧА́ТИСЯ перед ким за що і без додатка, ПЕРЕПРО́ШУВАТИСЯ перед ким за що і без додатка, ПЕРЕПРОША́ТИ кого за що і без додатка, діал. Словник синонімів української мови
  4. повинитися — ПОВИНИ́ТИСЯ, ню́ся, ни́шся, розм. Док. до вини́тися. Більше нічого не лишається, як покликати мисливця і повинитися у загибелі рушниці (Трубл., Лахтак, 1953, 121). Словник української мови в 11 томах
  5. повинитися — Повини́тися, -ню́ся, -ни́шся гл. = повинуватися. Та призналась і повинилась їй. Стор. МПр. 35. Словник української мови Грінченка