повинен
ПОВИ́НЕН, ПОВИ́ННИЙ, а, е.
1. пред., з інфін. Уживається як член складеного присудка в сполученні з допоміжним дієсловом “бути” або без нього.
2. тільки пови́нний, перев. Який вчинив що-небудь погане, провинився в чомусь; винний.
Оповість вона йому [ватажкові опришків] все – і от тоді віділлються Юрішкові усі криваві сльози і муки ні в чім не повинної дитини (Г. Хоткевич);
І щоб якось приховати свій переляк, вона зразу перейшла в атаку на ні в чому не повинного Широкова (В. Собко).
3. у знач. ім. пови́нна, ної, ж., розм. Визнання своєї вини, провини.
Він забарикадовується зсередини шафою, вони дають йому десять хвилин на одягання.., але оскільки він не виходить з повинною й через двадцять хвилин, то починається штурм (Ю. Андрухович).
4. кому, розм., рідко. Який має борг, винний кому-небудь щось.
Мені так соромно, що я повинен Вам так багато, а виплата йде так поволі... (М. Коцюбинський).
△ Я́вка з пови́нною див. я́вка.
◇ (1) З пови́нною, зі сл. іти́, прихо́дити і т. ін. – каятися перед ким-небудь у чомусь.
Мені довелось бачити, як з лісів виходили дорослі, патлаті люди, щоб іти з повинною до органів радянської влади (М. Рильський);
– Тим, хто прийде з повинною, – буде зменшено кару (І. Муратов).
Значення в інших словниках
- повинен — пови́нен прислівник незмінювана словникова одиниця у значенні присудкового слова Орфографічний словник української мови
- повинен — ФР. має, му сить <н. має бути>, мав, мусів <н. повинен був = мусів = мав>; (ні в чім не) ВИННИЙ; як ім. ПОВИННА, див. КАЯТТЯ. Словник синонімів Караванського
- повинен — повинний, -а, -е. 1》 присудк. сл., з інфін. Уживається як член складеного присудка в сполученні з допоміжним дієсл. бути чи без нього: а) для вираження значення: який має своїм обов'язком, зобов'язаний щось робити, мати яку-небудь якість, властивість... Великий тлумачний словник сучасної мови
- повинен — ПОВИ́НЕН (ПОВИ́ННИЙ) присудк. сл. (має своїм обов'язком робити щось, мати якусь якість, властивість), МА́Є, МУ́СИТЬ, ЗОБОВ'Я́ЗАНИЙ, ОБОВ'Я́ЗАНИЙ заст. (при вираженні необхідності через певні обставини робити щось, бути якимсь). Словник синонімів української мови
- Повинен — Пови́нен = пови́нний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- повинен — ПОВИ́НЕН, ПОВИ́ННИЙ, а, е. 1. присудк. сл., з інфін. Уживається як член складеного присудка в сполученні з допоміжним дієсловом «бути» або без нього: а) для вираження значення: який має своїм обов’язком, зобов’язаний щось робити... Словник української мови в 11 томах
- повинен — Повинен, -нна, -не = повинний. Скарай, Боже, хто з нас винен, хто не любить, як повинен. Грин. III. 242. Я царь — ти повинен мене слухати. Рудч. Ск. II. 159. Словник української мови Грінченка