повинний

Значення в інших словниках

1. повинний — пови́нний прикметник Орфографічний словник української мови
2. повинний — ФР. має, му сить <н. має бути>, мав, мусів <н. повинен був = мусів = мав>; (ні в чім не) ВИННИЙ; як ім. ПОВИННА, див. КАЯТТЯ. Словник синонімів Караванського
3. повинний — див. повинен. Великий тлумачний словник сучасної мови
4. повинний — Пови́нен = пови́нний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. повинний — Залежний, підвладний. Словник застарілих та маловживаних слів
6. повинний — з пови́нною, зі сл. іти́, прихо́дити і т. ін. Каятися перед ким-небудь у чомусь. Мені довелось бачити, як з лісів виходили дорослі, патлаті люди, щоб іти з повинною до органів радянської влади (М. Рильський); — Тим, хто прийде з повинною,— буде зменшено кару (І. Муратов). Фразеологічний словник української мови
7. повинний — I. ВИ́ННИЙ (який учинив що-небудь погане, зробив злочин, провинився в чомусь; який є причиною чого-небудь), ВИ́НЕН, ВИНУВА́ТИЙ, ПРОВИ́ННИЙ, ПОВИ́ННИЙ рідко. Гуща і Прокіп збунтували народ, вони у всьому винні (М. Словник синонімів української мови
8. повинний — ПОВИ́ННИЙ див. пови́нен. Словник української мови в 11 томах
9. повинний — Повинний, -а, -е Долженъ, обязанъ. А коли ж ти, дівко, горда, ти повинна жарти знати: як парубок зачіпає, ти повинна жартувати. Чуб. V. 1176. Словник української мови Грінченка