повисмикати
ПОВИСМИКА́ТИ, а́ю, а́єш і ПОВИСМИ́КУВАТИ, ую, уєш, док., що.
Смикаючи, витягти, вихопити, вирвати звідкись, із чогось усе або багато чого-небудь.
Я був такий лютий, що мені хотілося вчепитися Михайлові в бороду й повисмикувати все волосся до одного (Олесь Досвітній);
Проріджувати треба обережно, щоб не повисмикувати сусідніх сіянців (з наук. літ.);
// Витягти з-під, із чогось, вільно опускаючи (руки, волосся).
Кайдашиха зумисне .. повисмикувала з-під очіпка волосся (І. Нечуй-Левицький);
І руки він із кишені повисмикує, і цигарка в нього з рота випаде (Остап Вишня).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- повисмикати — повисмика́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- повисмикати — -аю, -аєш і повисмикувати, -ую, -уєш, док., перех. Смикаючи, витягти, вихопити, вирвати звідкись, із чогось усе чи багато чого-небудь. || Витягти з-під, із чогось, вільно опускаючи (руки, волосся). Великий тлумачний словник сучасної мови
- повисмикати — ПОВИСМИКА́ТИ, а́ю, а́єш і ПОВИСМИ́КУВАТИ, ую, уєш, док., перех. Смикаючи, витягти, вихопити, вирвати звідкись, із чогось усе або багато чого-небудь. Словник української мови в 11 томах