1. Словник української мови в 11 томах

повисмикати

ПОВИСМИКА́ТИ, а́ю, а́єш і ПОВИСМИ́КУВАТИ, ую, уєш, док., перех. Смикаючи, витягти, вихопити, вирвати звідкись, із чогось усе або багато чого-небудь.

Я був такий лютий, що мені хотілося вчепитися Михайлові в бороду й повисмикувати все волосся до одного (Досв., Вибр., 1959, 146);

Проріджувати треба обережно, щоб не повисмикувати сусідніх сіянців (Озелен. колг. села, 1955, 104);

// Витягти з-під, із чогось, вільно опускаючи (руки, волосся).

Кайдашиха зумисне.. повисмикувала з-під очіпка волосся (Н.-Лев., II, 1956, 364);

І руки він із кишені повисмикує, і цигарка в нього з рота випаде (Вишня, І, 1956, 69).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. повисмикати — повисмика́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. повисмикати — -аю, -аєш і повисмикувати, -ую, -уєш, док., перех. Смикаючи, витягти, вихопити, вирвати звідкись, із чогось усе чи багато чого-небудь. || Витягти з-під, із чогось, вільно опускаючи (руки, волосся). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. повисмикати — ПОВИСМИКА́ТИ, а́ю, а́єш і ПОВИСМИ́КУВАТИ, ую, уєш, док., що. Смикаючи, витягти, вихопити, вирвати звідкись, із чогось усе або багато чого-небудь. Словник української мови у 20 томах