повкладати

ПОВКЛАДА́ТИ, а́ю, а́єш, док., що.

1. Вкласти всередину чого-небудь усе або багато чогось.

Гольцев старанно повкладав у підсумок обойми набоїв, зав'язав мотузки й передав Горобенкові (Б. Антоненко-Давидович);

Ми помастили вози, повкладали в них все, яке лишилося, начиння (Ю. Мушкетик);

– І що мені робити з цими подарунками, чоловіче? Куди їх і повкладати (В. Кучер);

О Ярославе й інші молодці – Олегові онуки по крамолі! Схиліть свої знамена, повкладайте Свої мечі пощерблені у піхви, Бо вже ви навіть діда обскакали! (з навч. літ.).

2. Розмістити, розташувати в певному порядку все або багато чого-небудь.

[Оленка:] А ось ті скелі. Хто позвалював їх у цю хащу, чия рука повкладала їх так, щоб захистити нас, безіменних, перед нападом? (Мирослав Ірчан).

3. перев. у сполуч. зі сл. спати. Покласти спати, влаштувати на відпочинок і т. ін. всіх або багатьох.

Та таки послалися й пороздягалися; Галя повкладала й повкривала діти (Б. Грінченко);

Господарка повкладала всіх спати на полу, а сама лягла на лаві біля вікна (Л. Смілянський);

– То чому ж ви в такому разі своїх підлеглих повкладали спати, а самі стоїте над ними в ролі няньки? (О. Гончар).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

повкладати

Значення в інших словниках