повкладати
ПОВКЛАДА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех.
1. Вкласти всередину чого-небудь усе або багато чогось.
— І що мені робити з цими подарунками, чоловіче? Куди їх і повкладати (Кучер, Трудна любов, 1960, 543).
2. Розмістити, розташувати в певному порядку все або багато чого-небудь.
[Оленка:] А ось ті скелі. Хто позвалював їх у цю хащу, чия рука повкладала їх так, щоб захистити нас, безіменних, перед нападом? (Ірчан, І, 1958, 174).
3. перев. у сполуч. із сл. спати. Покласти спати, влаштувати на відпочинок і т. ін. всіх або багатьох.
Та таки послалися й пороздягалися; Галя повкладала й повкривала діти (Гр., Без хліба, 1958, 77);
Господарка повкладала всіх спати на полу, а сама лягла на лаві біля вікна (Сміл., Сашко, 1957, 148).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- повкладати — повклада́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- повкладати — -аю, -аєш, док., перех. 1》 Вкласти всередину чого-небудь усе чи багато чогось. 2》 Розмістити, розташувати в певному порядку все чи багато чого-небудь. 3》 перев. у сполуч. зі сл. спати. Покласти спати, влаштувати на відпочинок і т. ін. всіх чи багатьох. Великий тлумачний словник сучасної мови
- повкладати — ПОВКЛАДА́ТИ, а́ю, а́єш, док., що. 1. Вкласти всередину чого-небудь усе або багато чогось. Гольцев старанно повкладав у підсумок обойми набоїв, зав'язав мотузки й передав Горобенкові (Б. Словник української мови у 20 томах