повноправ'я
ПОВНОПРА́В'Я, я, с., рідко.
Володіння всіма законними правами; повноправність.
І до бою сміло став я проти панства, царства мли, за свободу й повноправ'я, щоб народи всі жили! (П. Тичина).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- повноправ'я — повнопра́в'я іменник середнього роду рідко Орфографічний словник української мови
- повноправ'я — -я, с., рідко. Володіння всіма законними правами; повноправність. Великий тлумачний словник сучасної мови