повноправний
ПОВНОПРА́ВНИЙ, а, е.
Який має всі права.
– Тато признають, що я, як найстарший син, а тепер уже не тілько повнолітній, але й повноправний (Густа-вові якраз минуло 29 літ), маю право вглянути [заглибитися] в наші родинні діла (І. Франко);
Малий так старався, так пихтів, тягаючи за ними крейду або віхтик, що цілком заслуговував бути повноправним членом їхнього товариства (О. Іваненко).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- повноправний — повнопра́вний прикметник Орфографічний словник української мови
- повноправний — -а, -е. Який має всі права. Великий тлумачний словник сучасної мови
- повноправний — ПОВНОПРА́ВНИЙ, а, е. Який має всі права. — Тато признають, що я, як найстарший син, а тепер уже не тілько повнолітній, але й повноправний (Густа-вові якраз минуло 29 літ), маю право вглянути [заглибитися] в наші родинні діла (Фр. Словник української мови в 11 томах