повноправний
ПОВНОПРА́ВНИЙ, а, е. Який має всі права.
— Тато признають, що я, як найстарший син, а тепер уже не тілько повнолітній, але й повноправний (Густа-вові якраз минуло 29 літ), маю право вглянути [заглибитися] в наші родинні діла (Фр., III, 1950, 75);
Малий так старався, так пихтів, тягаючи за ними крейду або віхтик, що цілком заслуговував бути повноправним членом їхнього товариства (Ів., Таємниця, 1959, 143).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- повноправний — повнопра́вний прикметник Орфографічний словник української мови
- повноправний — -а, -е. Який має всі права. Великий тлумачний словник сучасної мови
- повноправний — ПОВНОПРА́ВНИЙ, а, е. Який має всі права. – Тато признають, що я, як найстарший син, а тепер уже не тілько повнолітній, але й повноправний (Густа-вові якраз минуло 29 літ), маю право вглянути [заглибитися] в наші родинні діла (І. Словник української мови у 20 томах