1. Словник української мови у 20 томах

повойник

ПОВО́ЙНИК, а, ч.

Старовинний російський головний убір, перев. заміжніх селянок, у вигляді пов'язки, яку надівали під платок.

Анна підбивала під голубий повойник легке, неслухняне .. волосся (О. Ільченко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. повойник — пово́йник іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. повойник — -а, ч. Старовинний російський головний убір заміжніх жінок. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. повойник — ПОВО́ЙНИК, а, ч. Старовинний російський головний убір, перев. заміжніх селянок, у вигляді пов’язки, яку надівали під платок. Анна підбивала під голубий повойник легке, неслухняне.. волосся (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 297). Словник української мови в 11 томах