1. Словник української мови у 20 томах

повстяники

ПОВСТЯ́НИКИ, ів, мн. (одн. повстя́ник, а, ч.).

Зимове взуття з повсті; валянки.

– Скинув повстяники з ніг та так, не роздягаючися, з халатом і ліг (Панас Мирний);

Гнат дістав з-під лави пару повстяників, кинув їх услід за босою Марією в сіни (П. Панч);

В коротенькому кожушку, в повстяниках і в капелюсi на лисичачiм хутрi виходите ви з тепло-затишної хати Йосипа Явдокимовича й простуєте до Срiблянського ярка (Остап Вишня);

Біля дверей примостився вартовий з американським скорострілом, в англійській шинелі і в сибірських повстяниках (І. Багряний).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. повстяники — див. валянки Словник синонімів Вусика
  2. повстяники — -ів, мн. (одн. повстяник, -а, ч.). Зимове взуття з повсті; валянки. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. повстяники — ПОВСТЯ́НИКИ, ів, мн. (одн. повстя́ник, а, ч.). Зимове взуття з повсті; валянки. — Скинув повстяники з ніг та так, не роздягаючися, з халатом і ліг (Мирний, IV, 1955, 355); Гнат дістав з-під лави пару повстяників, кинув їх услід за босою Марією в сіни (Панч, В дорозі, 1959, 44). Словник української мови в 11 томах
  4. повстяники — Повстя́ники, -ків м. мн. Валенки. Кременч. у. Словник української мови Грінченка