повідбирати

ПОВІДБИРА́ТИ, а́ю, а́єш, док., що.

1. Відібрати все або багато чого-небудь, у всіх або багатьох.

– Та що ж нам робити, пане отамане? Не вміємо ми шаблею орудувати! – До нас ідіть, навчимо! Боїтеся жінок і дітей покинути – однаково їх ляхи поодбирають у вас, не сьогодні, то завтра (М. Старицький);

– От твій батько з дядьком Якимом вистежать розбійників, повідбирають у них рушниці й патрони (Л. Юхвід);

Землю й хати їх повідбирав [пан Злотніцький], сім'ї повиганяв геть (Г. Хоткевич);

Здавалося, що вони повідбирали ті санчатка геть у всіх господинь, від самого Дону починаючи, на всім шляху свого трагічного маршу (І. Багряний);

// Взяти все або багато чого-небудь, що належить віддачі.

Вже доспівав піп молитви, вже дяк повідбирав до коша, що належне (Г. Хоткевич);

// Забрати назад усе або багато чого-небудь, у всіх або багатьох.

Одно тілько тішило їх і лишилося їм як пам'ятка празничного дня, а власне нові мундири, котрих їм не повідбирав заряд фабрики (І. Франко);

Я не розумію, чому як тільки в енергетиці виникають проблеми, всі відразу ж згадують про приватизацію і вимагають то продовжити її, то взагалі повідбирати назад уже продані обленерго (з газ.).

2. Взяти багато яких-небудь предметів, виділивши із загальної маси за певною ознакою; вибрати все або багато чогось.

– А на насіння повідбирай найкращі качани (Остап Вишня).

◇ (1) Повідбира́ти ру́ки в кого, заст. – зібрати, одержати підписи у всіх або багатьох неписьменних.

– Перепиши свидітелів [свідків] та повідбирай в них руки (Г. Квітка-Основ'яненко).