повідбирати
ПОВІДБИРА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех.
1. Відібрати все або багато чого-небудь, у всіх або багатьох.
— От твій батько з дядьком Якимом вистежать розбійників, повідбирають у них рушниці й патрони (Юхвід, Оля, 1959, 82);
Всі ті, кого хутірські презирливо називали панщуками та торботрясами, піднялися тепер відстоювати свої права та щойно одержану землю, яку банди грозилися повідбирати в бідноти назад (Гончар, II, 1959, 231);
// Взяти все або багато чого-небудь, що належить віддачі.
Вже доспівав піп молитви, вже дяк повідбирав до коша, що належне (Хотк., II, 1966, 42);
// Забрати назад усе або багато чого-небудь, у всіх або багатьох.
Одно тілько тішило їх і лишилося їм як пам’ятка празничного дня, а власне нові мундири, котрих їм не повідбирав заряд фабрики (Фр., III, 1950, 192).
◊ Повідбира́ти ру́ки в кого, заст. — зібрати, одержати підписи у всіх або багатьох неписьменних.
— Перепиши свидітелів [свідків] та повідбирай в них руки (Кв.-Осн., II, 1956, 261).
2. Взяти багато яких-небудь предметів, виділивши із загальної маси за певною ознакою; вибрати все або багато чогось.
— А на насіння повідбирай найкращі качани (Вишня, II, 1956, 81).
Значення в інших словниках
- повідбирати — повідбира́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- повідбирати — -аю, -аєш, док., перех. 1》 Відібрати все чи багато чого-небудь, у всіх чи багатьох. || Взяти все чи багато чого-небудь, що належить віддачі. || Забрати назад усе чи багато чого-небудь, у всіх чи багатьох. Великий тлумачний словник сучасної мови
- повідбирати — Повідбира́ти, -ра́ю, -ра́єш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- повідбирати — ПОВІДБИРА́ТИ, а́ю, а́єш, док., що. 1. Відібрати все або багато чого-небудь, у всіх або багатьох. – Та що ж нам робити, пане отамане? Не вміємо ми шаблею орудувати! – До нас ідіть, навчимо!... Словник української мови у 20 томах