повідбивати
ПОВІДБИВА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех.
1. Відбити все або багато чого-небудь, скрізь або в багатьох місцях.
— Чи мені батька-матір продати, чи в їх від скрині замки повідбивати (Гр., II, 1963, 471);
Повідбиваю розкішні різьби і поздираю нігтями італійські фрески, щоб долото моє не спинялось в роботі (Ірчан, II, 1958, 7).
2. Ударами пошкодити що-небудь в організмі.
Таких йому стусанів надають, та так йому бельбахи повідбивають, що насилу удосвіта додому долізе (Кв.-Осн., II, 1956, 102);
Дуже хотілося їм угодити дякові за могорич, бо повідбивали бідному хлопцеві тельбухи (Хотк., І, 1966, 76).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- повідбивати — повідбива́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- повідбивати — -аю, -аєш, док., перех. 1》 Відбити все чи багато чого-небудь, скрізь або в багатьох місцях. 2》 Ударами пошкодити що-небудь в організмі. Великий тлумачний словник сучасної мови
- повідбивати — ПОВІДБИВА́ТИ, а́ю, а́єш, док., що. 1. Відбити все або багато чого-небудь, скрізь або в багатьох місцях. – Чи мені батька-матір продати, чи в їх від скрині замки повідбивати (Б. Словник української мови у 20 томах
- повідбивати — відби́ти (надсади́ти) бе́бехи (печінки́) кому, грубо. Дуже побити кого-небудь. — Дядьки бояться йти до небожа. Ану ж їм відіб’ють бебехи! (С. Фразеологічний словник української мови
- повідбивати — Повідбива́ти, -ва́ю, -єш гл. Отбить (во множествѣ). Як би йому довшії хвіст, то сам би собі боки повідбивав. Ном. № 2514. Так йому бельбахи повідбивають, що насилу удосвіта, рачки додому долізе. Кв. Словник української мови Грінченка