повідбивати
відби́ти (надсади́ти) бе́бехи (печінки́) кому, грубо. Дуже побити кого-небудь. — Дядьки бояться йти до небожа. Ану ж їм відіб’ють бебехи! (С. Караванський); — Одбилися від ватаги,— гунявить шаландьор (човняр) із проваленим носом,— а тобі печінки відіб’ємо, чортів баклажан, щоб знав морську дисципліну (Ю. Яновський); Всі (школярі) сумували, що уже не буде між нами такого щирого товариша, як Довбня, дехто похвалявся бебехи надсадити недолупленому москальчукові (Панас Мирний); (Конон:) А бува, що і вкрадуть гроші (на ярмарку); бува, що сп’яну погубляться і бебехи один другому надсадять (М. Кропивницький). повідбива́ти бе́бехи (бе́льбахи). (Ярема:) Мовчи, товстопуза пляшко! А то бебехи повідбиваю (М. Костомаров); А іноді проти лави один піде (Нечипір), так тут вже достанеться йому на горіхи.., та так йому бельбахи повідбивають, що насилу удосвіта додому долізе (Г. Квітка-Основ’яненко).
Значення в інших словниках
- повідбивати — повідбива́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- повідбивати — -аю, -аєш, док., перех. 1》 Відбити все чи багато чого-небудь, скрізь або в багатьох місцях. 2》 Ударами пошкодити що-небудь в організмі. Великий тлумачний словник сучасної мови
- повідбивати — ПОВІДБИВА́ТИ, а́ю, а́єш, док., що. 1. Відбити все або багато чого-небудь, скрізь або в багатьох місцях. – Чи мені батька-матір продати, чи в їх від скрині замки повідбивати (Б. Словник української мови у 20 томах
- повідбивати — ПОВІДБИВА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех. 1. Відбити все або багато чого-небудь, скрізь або в багатьох місцях. — Чи мені батька-матір продати, чи в їх від скрині замки повідбивати (Гр. Словник української мови в 11 томах
- повідбивати — Повідбива́ти, -ва́ю, -єш гл. Отбить (во множествѣ). Як би йому довшії хвіст, то сам би собі боки повідбивав. Ном. № 2514. Так йому бельбахи повідбивають, що насилу удосвіта, рачки додому долізе. Кв. Словник української мови Грінченка