1. Словник української мови у 20 томах

повіки

ПОВІ́КИ¹, присл.

Те саме, що пові́к.

Будем жити повіки, як води Дніпра голубі (А. Малишко).

ПОВІ́КИ², ві́к, мн. (одн. пові́ка, и, ж., рідко пові́ко, а, с.).

Рухомі складки шкіри, що зверху і знизу закривають око.

Очне яблуко захищене спереду двома складками шкіри – повіками, краї яких вкриті віями (з навч. літ.);

Я лежав, дзвонячи зубами та трясучися, мов у пропасниці, поки важкий сон не наліг на мої повіки (І. Франко);

В куточку накритого повікою ока блищала ще свіжа сльоза (М. Коцюбинський);

У Шумейка смикнулося повіко – передвісник того, що подібна розмова була йому неприємною (А. Шиян).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. повіки — пові́ки прислівник повік незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  2. повіки — див. вічно Словник синонімів Вусика
  3. повіки — I присл. Те саме, що повік. II -вік, мн. (одн. повіка, -и, ж., рідко повіко, -а, с.). Рухомі складки шкіри, що зверху і знизу закривають око. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. повіки — Пові́ки, присл. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. повіки — ЗА́ВЖДИ́ (весь час чи протягом певного часового відрізка — незмінно), ПОСТІ́ЙНО, ПОВСЯКЧА́С, ВСЯКЧА́С (УСЯКЧА́С), ДОВІ́КУ, ПОВІ́КИ, ПОВІ́К, ПОВІ́К-ВІ́КИ, ПОВІ́К-ВІКІ́В, ВВІК (УВІ́К) розм., ЗА́ВШЕ розм., ЗА́ВСІ́ДИ (ЗА́ВСІ́ГДИ) розм., ВСЕ (УСЕ́) розм. Словник синонімів української мови
  6. повіки — ПОВІ́КИ¹, присл. Те саме, що пові́к. Будем жити повіки, як води Дніпра голубі (Мал., Любов, 1946, 72). ПОВІ́КИ², ві́к, мн. (одн. пові́ка, и, ж., рідко пові́ко, а, с.). Рухомі складки шкіри, що зверху і знизу закривають око. Словник української мови в 11 томах