повіки
ПОВІ́КИ¹, присл. Те саме, що пові́к.
Будем жити повіки, як води Дніпра голубі (Мал., Любов, 1946, 72).
ПОВІ́КИ², ві́к, мн. (одн. пові́ка, и, ж., рідко пові́ко, а, с.). Рухомі складки шкіри, що зверху і знизу закривають око.
Очне яблуко захищене спереду двома складками шкіри — повіками, краї яких вкриті віями (Анат. і фізіол. люд., 1957, 157);
Я лежав, дзвонячи зубами та трясучися, мов у пропасниці, поки важкий сон не наліг на мої повіки (Фр., IV, 1950, 291);
В куточку накритого повікою ока блищала ще свіжа сльоза (Коцюб., II, 1955, 360);
У Шумейка смикнулося повіко — передвісник того, що подібна розмова була йому неприємною (Шиян, Баланда, 1957, 214).
◊ Зда́влювати (здави́ти) пові́ки див. зда́влювати;
Не змика́ти (зімкну́ти) пові́к див. змика́ти;
Пові́ки [не] кле́яться (кле́їлися) див. кле́їтися.
Значення в інших словниках
- повіки — пові́ки прислівник повік незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
- повіки — див. вічно Словник синонімів Вусика
- повіки — I присл. Те саме, що повік. II -вік, мн. (одн. повіка, -и, ж., рідко повіко, -а, с.). Рухомі складки шкіри, що зверху і знизу закривають око. Великий тлумачний словник сучасної мови
- повіки — Пові́ки, присл. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- повіки — ПОВІ́КИ¹, присл. Те саме, що пові́к. Будем жити повіки, як води Дніпра голубі (А. Малишко). ПОВІ́КИ², ві́к, мн. (одн. пові́ка, и, ж., рідко пові́ко, а, с.). Рухомі складки шкіри, що зверху і знизу закривають око. Словник української мови у 20 томах
- повіки — ЗА́ВЖДИ́ (весь час чи протягом певного часового відрізка — незмінно), ПОСТІ́ЙНО, ПОВСЯКЧА́С, ВСЯКЧА́С (УСЯКЧА́С), ДОВІ́КУ, ПОВІ́КИ, ПОВІ́К, ПОВІ́К-ВІ́КИ, ПОВІ́К-ВІКІ́В, ВВІК (УВІ́К) розм., ЗА́ВШЕ розм., ЗА́ВСІ́ДИ (ЗА́ВСІ́ГДИ) розм., ВСЕ (УСЕ́) розм. Словник синонімів української мови