1. Словник української мови у 20 томах

повікувати

ПОВІКУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., розм.

Довго прожити; дожити до старості, до кінця віку.

Котрі тянуть з Кобилицю, Би повікували; Котрі тянуть за панами, Би не дочекали! (з думи).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. повікувати — повікува́ти дієслово доконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  2. повікувати — -ую, -уєш, док., розм. Довго прожити; дожити до старості, до кінця віку. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. повікувати — ПОВІКУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., розм. Довго прожити; дожити до старості, до кінця віку. Котрі тянуть з Кобилицю, Би повікували; Котрі тянуть за панами, ’Би не дочекали! (Укр.. думи.., 1955, 255). Словник української мови в 11 томах
  4. повікувати — Повікува́ти, -ку́ю, -єш гл. Долго жить. Вх. Зн. 50. Словник української мови Грінченка