повір'я

ПОВІ́Р'Я, я, с.

Перекази, легенди, в основі яких лежать своєрідні народні уявлення про зв'язки між подіями та явищами навколишнього світу і долею людини.

З якимось надзвичайним зацікавленням слухала завше Маруся усякі оті гуцульські оповідання, повір'я і приказки (Г. Хоткевич);

За народним повір'ям ластівка несе людям спокій і щастя (з навч. літ.);

За народними повір'ями, саме цієї чарівної ночі [на Івана Купала] розцвітає раз на рік диво-квіткою папороть і можна знайти розрив-траву, що на скарби вказує (з наук.-попул. літ.);

І тут всі згадали старе повір'я: б'ють коні – значить, бути шлюбу нещасливому... (Л. Горак);

* У порівн. І тільки шурхотом шаршавим [шершавим] шелестів Колючий гай олив, Старий, безплідний, сивий, як повір'я (М. Бажан).