повірений

ПОВІ́РЕНИЙ, а, е.

1. рідко. Дієпр. пас. до пові́рити².

Тут доводиться доказати, чого научилися діти, нам повірені (Уляна Кравченко);

// пові́рено, безос. пред.

Спроваджено з заграниці .. освіченого і спосібного артиста драматичного, Еміля Бачинського, котрому повірено заряд і режисерію [режисуру] театру (І. Франко).

2. у знач. ім. пові́рений, ного, ч. Людина, яка користується особливим довір'ям, якій звіряють таємниці, плани і т. ін.

Секретар комсомолу Маслов був його сердечним повіреним (В. Собко).

3. у знач. ім. пові́рений, ного, ч., пові́рена, ної, ж. Особа, уповноважена іншою особою чи установою, колективом діяти за їх дорученням і від їхнього імені.

Якіїсь злидні ще стояли .. Се все десятські та соцькії, Начальники, п'явки людськії.., Судді і стряпчі безтолкові, Повірені, секретарі (І. Котляревський);

– От ми зібрали з трьох сіл одну громаду, поміркувались та й надумали – вибрать повіреного і доходить вже правди по судах (О. Стороженко);

Але ось голова суду назвав повіреного рудоуправи (Г. Коцюба).

△ (1) Пові́рений у спра́вах – дипломатичний представник однієї держави в іншій, рангом нижчий від посла.

* Образно. За Цівадісом греблися по снігу Тоська і Госька, його повірені в злодійських справах (Григорій Тютюнник);

(2) Прися́жний пові́рений – у Росії до 1917 – офіційна назва адвоката (після 1864 р.).

– А сюди ж як потрапили? – Через присяжного повіреного Варшавського. Він виступав у нас на процесі, захищав... Симпатичний чоловік (М. Олійник).