1. Українська літературна мова на Буковині

повірений

Пові́рений. Ввірений, доручений, даний під опіку. Дорожив він дуже моральним поведенєм молодіжи і доброю славою повіреної собі ґімназії (Б., 1895, 20, 1)

// пол. powierzyć — 1) доручити, 2) довірити, powierzyć czyjejś opiece — дати під опіку.

Джерело: Українська літературна мова на Буковині в кінці XIX — на початку XX ст. на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. повірений — пові́рений дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. повірений — -а, -е. 1》 рідко. Дієприкм. пас. мин. ч. до повірити II. || повірено, безос. присудк. сл. 2》 у знач. ім. повірений, -ного, ч., повірена, -ної, ж. Людина, яка користується особливим довір'ям, якій звіряють таємниці, плани і т. ін. 3》 у знач. ім. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. повірений — Уповноважений, довірник, див. адвокат Словник чужослів Павло Штепа
  4. повірений — ПОВІ́РЕНИЙ, а, е. 1. рідко. Дієпр. пас. до пові́рити². Тут доводиться доказати, чого научилися діти, нам повірені (Уляна Кравченко); // пові́рено, безос. пред. Спроваджено з заграниці .. Словник української мови у 20 томах
  5. повірений — ПОВІ́РЕНИЙ ім. (особа, уповноважена іншою особою чи установою, колективом діяти за їх дорученням і від їхнього імені), ПОВІ́РНИК, ВІ́РНИК, ПРОКУРА́ТОР заст. Словник синонімів української мови
  6. повірений — ПОВІ́РЕНИЙ, а, е. 1. рідко. Дієпр. пас. мин. ч. до пові́рити². Тут доводиться доказати, чого научилися діти, нам повірені (У. Кравч., Вибр., 1958, 372); // пові́рено, безос. присудк. сл. Спроваджено з заграниці.. Словник української мови в 11 томах
  7. повірений — рос. поверенный особа, уповноважена здійснювати певні дії від імені і за дорученням інших осіб. Eкономічна енциклопедія