повірений
пові́рений
-а, -е.
1》 рідко. Дієприкм. пас. мин. ч. до повірити II.
|| повірено, безос. присудк. сл.
2》 у знач. ім. повірений, -ного, ч., повірена, -ної, ж. Людина, яка користується особливим довір'ям, якій звіряють таємниці, плани і т. ін.
3》 у знач. ім. повірений, -ного, ч., повірена, -ної, ж. Особа, уповноважена іншою особою чи установою, колективом діяти за їх дорученням і від їхнього імені.
Повірений у справах — дипломатичний представник однієї держави в іншій, рангом нижчий від посла.
Тимчасовий повірений — дипломат, який очолює дипломатичне представництво за відсутності постійного дипломатичного представника.
4》 у знач. ім. повірений, -ного, ч., повірена, -ної, ж. Особа, що займається веденням судових справ.
Присяжний повірений — у дореволюційній Росії – офіційне найменування адвоката.
Значення в інших словниках
- повірений — пові́рений дієприкметник Орфографічний словник української мови
- повірений — Пові́рений. Ввірений, доручений, даний під опіку. Дорожив він дуже моральним поведенєм молодіжи і доброю славою повіреної собі ґімназії (Б., 1895, 20, 1) // пол. powierzyć — 1) доручити, 2) довірити, powierzyć czyjejś opiece — дати під опіку. Українська літературна мова на Буковині
- повірений — Уповноважений, довірник, див. адвокат Словник чужослів Павло Штепа
- повірений — ПОВІ́РЕНИЙ, а, е. 1. рідко. Дієпр. пас. до пові́рити². Тут доводиться доказати, чого научилися діти, нам повірені (Уляна Кравченко); // пові́рено, безос. пред. Спроваджено з заграниці .. Словник української мови у 20 томах
- повірений — ПОВІ́РЕНИЙ ім. (особа, уповноважена іншою особою чи установою, колективом діяти за їх дорученням і від їхнього імені), ПОВІ́РНИК, ВІ́РНИК, ПРОКУРА́ТОР заст. Словник синонімів української мови
- повірений — ПОВІ́РЕНИЙ, а, е. 1. рідко. Дієпр. пас. мин. ч. до пові́рити². Тут доводиться доказати, чого научилися діти, нам повірені (У. Кравч., Вибр., 1958, 372); // пові́рено, безос. присудк. сл. Спроваджено з заграниці.. Словник української мови в 11 томах
- повірений — рос. поверенный особа, уповноважена здійснювати певні дії від імені і за дорученням інших осіб. Eкономічна енциклопедія