1. Словник української мови у 20 томах

повішення

ПОВІ́ШЕННЯ, я, с.

Задушення в петлі від ваги свого тіла.

Приговорили того студента до кари смерті через повішення... (Г. Хоткевич);

Служив у чернігівського полкового осавула Красовського челядником і вкрав у нього скриньку з грішми, й був присуджений за те до повішення (Ю. Мушкетик);

Князі оддані були на повішення, місяця вересня (з наук. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. повішення — пові́шення іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. повішення — -я, с. Задушення в петлі (зашморзі) від ваги свого тіла. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. повішення — СТРА́ТА (позбавлення життя за вироком), СМЕ́РТНА КА́РА, ВИ́ЩА МІ́РА, ПОКАРА́ННЯ, КА́РА НА ГО́РЛО іст.; РО́ЗСТРІЛ (вогнепальною зброєю); ПОВІ́ШЕННЯ (ПОВІ́ШАННЯ) (на шибениці); ЧЕТВЕРТУВА́ННЯ, КОЛЕСУВА́ННЯ, РОЗП'Я́ТТЯ... Словник синонімів української мови
  4. повішення — ПОВІ́ШЕННЯ, я, с. Задушення в петлі від ваги свого тіла. Потім Котовського зловили вдруге і засудили до страти через повішення (Смолич, V, 1959, 30). Словник української мови в 11 томах