поглянути
ПОГЛЯ́НУТИ, ну, неш, док.
1. Спрямувати, скерувати погляд, зір кудись, на кого-, що-небудь.
Поглянула [Хима] навкруги – нема живої душі, тільки шумить кучерява верба (Марко Вовчок);
Княгиня Ольга подивилась на мужів і бояр, поглянула на широко розчинені двері палати (С. Скляренко);
Як поглянули бабуся вниз, у партер, як скрикнуть “Ой!” (Остап Вишня).
2. Особисто простежити за ким-, чим-небудь; самому побачити щось.
Сонце світило стиха, без жари; і любо було поглянути, як воно розливалось по зелених вітах, по сукуватих, мохнатих дубах і по молодій травиці (П. Куліш);
Освітлене віконце вабить до себе. Поглянути хоч краєм ока, що робить зараз його [Гусарова] ворог (О. Донченко).
3. Оглянути, розглянути кого-, що-небудь з метою ознайомлення.
Треба було загадати робітникам лагодитись на роботу, ще раз поглянути на план виноградників (М. Коцюбинський).
4. перен. Звернути увагу на кого-, що-небудь.
Поглянула я, що вже нічка зникала, – І душу мою обгорнула печаль (Леся Українка);
// Звернутися думками до кого-, чого-небудь.
Ми ж далеко думкою полинем, Ми поглянем на військові чвари, В давній славі спо́гадом поринем (Леся Українка).
◇ (1) Як [я] погля́ну; Як погля́нути, вставн. речення – з першого враження.
Щодо українців, то вони, як поглянути, ніби зовсім завмерли [влітку 1905 року], нічим себе перед людьми не виявляють, хоч непомітна робота йде (М. Коцюбинський).
Значення в інших словниках
- поглянути — погля́нути дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- поглянути — -ну, -неш, док. 1》 Спрямувати, скерувати погляд, зір кудись, на кого-, що-небудь. 2》 Особисто простежити за ким-, чим-небудь; самому побачити щось. 3》 Оглянути, розглянути кого-, що-небудь із метою ознайомлення. Як [я] погляну; Як поглянути, вставн. Великий тлумачний словник сучасної мови
- поглянути — Погля́нути, -гля́ну, -гля́неш; погля́нь, погля́ньмо, -гля́ньте Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- поглянути — ГЛЯ́НУТИ, ПОГЛЯ́НУТИ, ПОДИВИ́ТИСЯ, ЗИ́РКНУТИ, СПОГЛЯ́НУТИ рідше, ЗГЛЯ́НУТИ рідше, ЗИРНУ́ТИ рідше, ЛУ́ПНУТИ фам., ГЛИ́ПНУТИ діал., ПОГЛИ́ПНУТИ діал.; БЛИ́МНУТИ, БЛИ́СНУТИ, ЗБЛИ́СНУТИ, БЛИ́КНУТИ (перев. зі сл. очима, оком, поглядом). Гляньте, хлопці!... Словник синонімів української мови
- поглянути — ПОГЛЯ́НУТИ, ну, неш, док. 1. Спрямувати, скерувати погляд, зір кудись, на кого-, що-небудь. Поглянула [Хима] навкруги — нема живої душі, тільки шумить кучерява верба (Вовчок, І, 1955, 52); Княгиня Ольга подивилась на мужів і бояр... Словник української мови в 11 томах
- поглянути — Поглянути, -ну, -неш гл. Взглянуть. І багата, і хороша, хто погляне — ахне. Чуб. V. 37. Погляну я у віконце. Чуб. V. 649. Словник української мови Грінченка