пограниччя
ПОГРАНИ́ЧЧЯ, я, с.
Місцевість біля кордону.
Територія сучасної Волинської області – це пограниччя двох східнослов'янських народів – українців і білорусів, межа східних і західних слов'ян, що, безумовно, відображається на лексичному складі мови цього реґіону (з наук. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- пограниччя — -я, с., заст. Місцевість біля кордону. Великий тлумачний словник сучасної мови
- пограниччя — Пограни́ччя, -ччя, -ччю Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- пограниччя — ПОГРАНИ́ЧЧЯ, я, с. Місцевість біля кордону. Словник української мови в 11 томах