1. Словник української мови у 20 томах

погроза

ПОГРО́ЗА, и, ж.

1. перев. мн. Обіцянка заподіяти яке-небудь зло, прикрість, неприємність; грізьба, грозьба.

Він метав, мов скелями, якимись незрозумілими .. словами, не то закляттями, не то погрозами (Г. Хоткевич);

Всі слали ворогу погрози, стискались кулаки на гнів... (В. Сосюра);

// Залякування.

О ні! й погрозами мене Не застрашать меккани [жителі Мекки]: Я й досі їм не покоривсь, Хоч на ногах кайдани (А. Кримський).

2. рідко. Можливість або неминучість виникнення, настання чогось небезпечного, прикрого для кого-, чого-небудь.

[Неофіт-раб:] Може, “терпеливість і покора” давно б полинули з землі на безвість, якби мара прибитих на хрестах кривавих розбишак нас не лякала погрозою даремного сконання (Леся Українка);

[Аделя:] Навіть погроза смерті не примусить мене назвати його ім'я! (Є. Кротевич);

// Те, що може заподіяти зло, прикрість, неприємність.

– В наших серйозних взаєминах з його [лікаревою] дружиною я ще недосить розібрався й, у всякому разі – ще не бачу погрози ні моєму моральному реноме, ані лікаревій честі... (Іван Ле).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. погроза — Загрожував вчинити низку терактів “Голос України” (№ 8 від 16 січня 2003 року) пише про чоловіка, який “загрожував вчинити низку терактів”. «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
  2. погроза — погро́за іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  3. погроза — Грозьба, грізьба, похвальба, нахвалка, похвалка, погрожування, залякування; (компромітації в разі невиконання вимог) шантаж. Словник синонімів Караванського
  4. погроза — -и, ж. 1》 Обіцянка заподіяти яке-небудь зло, неприємність. || Залякування. 2》 рідко. Можливість або неминучість виникнення, настання чогось небезпечного, прикрого для кого-, чого-небудь. || Те, що може заподіяти зло, неприємність. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. погроза — Загроза, заляк Словник чужослів Павло Штепа
  6. погроза — Погро́за, -зи; погро́зи, погро́з Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. погроза — Найбільші гавкачі — то найменші кусачі. Про собак. Люди, що багато грозять, найменше шкоди творять. Не всі ті кусають, що зуби виставляють. Про собак. І люди, які багато сварять, не шкодять багато. Не всі ті б'ють, що в кулак плюють. Приповідки або українсько-народня філософія
  8. погроза — ПОГРО́ЗА (обіцянка заподіяти яке-небудь зло, неприємність), ГРІЗЬБА́ (ГРОЗЬБА́), ЗАГРО́ЗА, ПОХВАЛЯ́ННЯ, ПОХВАЛЬБА́ розм., НАХВАЛЯ́ННЯ розм., НАХВА́ЛКА розм., ПО́ХВАЛКА заст., СВА́РКА діал. Словник синонімів української мови
  9. погроза — ПОГРО́ЗА, и, ж. 1. Обіцянка заподіяти яке-небудь зло, неприємність. Він метав, мов скелями, якимись незрозумілими.. словами, не то закляттями, не то погрозами (Хотк., II, 1966, 292); Всі слали ворогу погрози, стискались кулаки на гнів… (Сос. Словник української мови в 11 томах
  10. погроза — рос. угроза виявлення на словах, письмово або в іншій формі намірів завдати шкоди окремій особі, групі людей, громадським інтересам. П. як намір до вчинення злочину, як правило, не тягне за собою покарання. Eкономічна енциклопедія