погроза

ПОГРО́ЗА (обіцянка заподіяти яке-небудь зло, неприємність), ГРІЗЬБА́ (ГРОЗЬБА́), ЗАГРО́ЗА, ПОХВАЛЯ́ННЯ, ПОХВАЛЬБА́ розм., НАХВАЛЯ́ННЯ розм., НАХВА́ЛКА розм., ПО́ХВАЛКА заст., СВА́РКА діал. І ніякими умовляннями тут не умовиш, ніякими погрозами не пригрозиш (О. Гончар); Ні розвага, ні просьба, ні грізьба — ніщо не помагало. Замфір все лежав під кущем (М. Коцюбинський); — Буває такий (чоловік), що нічим його не візьмеш, ні грозьбою, ні просьбою (В. Винниченко); Не побоялася вона написати Орлову, добиваючись помилування або принаймні дозволу йому малювати, за що одержала сувору відповідь з прямою загрозою судом та арештом (З. Тулуб); — Зачувши панські похваляння, ти, Михайлику,.. візьмеш доброго дрюка, покличеш на поміч добрих сусідів... (О. Ільченко); Впевненість, що вороги святого хреста будуть вщент розбиті, значно похитнулася. Самовдоволена похвальба змінилася страхом за наслідки війни (В. Канівець); Оля гадала, що він уже й забув про своє нахваляння розповісти її батькам, як вона тонула (Л. Юхвід); Гандзючиха не прислухалася до Смолярчукових нахвалок (Г. Косинка); Що ж то сталось отам Лютим їх ворогам, Де їх похвалки злії навіки? (І. Манжура); Не дай же, Боже, справдиться його сварка: з двору тебе, як дохлу собаку, викину (Панас Мирний).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. погроза — Загрожував вчинити низку терактів “Голос України” (№ 8 від 16 січня 2003 року) пише про чоловіка, який “загрожував вчинити низку терактів”. «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
  2. погроза — погро́за іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  3. погроза — Грозьба, грізьба, похвальба, нахвалка, похвалка, погрожування, залякування; (компромітації в разі невиконання вимог) шантаж. Словник синонімів Караванського
  4. погроза — -и, ж. 1》 Обіцянка заподіяти яке-небудь зло, неприємність. || Залякування. 2》 рідко. Можливість або неминучість виникнення, настання чогось небезпечного, прикрого для кого-, чого-небудь. || Те, що може заподіяти зло, неприємність. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. погроза — Загроза, заляк Словник чужослів Павло Штепа
  6. погроза — Погро́за, -зи; погро́зи, погро́з Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. погроза — ПОГРО́ЗА, и, ж. 1. перев. мн. Обіцянка заподіяти яке-небудь зло, прикрість, неприємність; грізьба, грозьба. Він метав, мов скелями, якимись незрозумілими .. словами, не то закляттями, не то погрозами (Г. Словник української мови у 20 томах
  8. погроза — Найбільші гавкачі — то найменші кусачі. Про собак. Люди, що багато грозять, найменше шкоди творять. Не всі ті кусають, що зуби виставляють. Про собак. І люди, які багато сварять, не шкодять багато. Не всі ті б'ють, що в кулак плюють. Приповідки або українсько-народня філософія
  9. погроза — ПОГРО́ЗА, и, ж. 1. Обіцянка заподіяти яке-небудь зло, неприємність. Він метав, мов скелями, якимись незрозумілими.. словами, не то закляттями, не то погрозами (Хотк., II, 1966, 292); Всі слали ворогу погрози, стискались кулаки на гнів… (Сос. Словник української мови в 11 томах
  10. погроза — рос. угроза виявлення на словах, письмово або в іншій формі намірів завдати шкоди окремій особі, групі людей, громадським інтересам. П. як намір до вчинення злочину, як правило, не тягне за собою покарання. Eкономічна енциклопедія