погрюкати
ПОГРЮ́КАТИ, аю, аєш, док.
Грюкати якийсь час.
Погрюкав [Чоловік] у двері. Ніхто – нічого (В. Королевич);
Знадвору долетіло до вух їй – гуркнув у двері в льох і хрипло: – Ти, ти, гляди мені, я тебе погрюкаю! (А. Головко);
// Піти, грюкаючи.
Довго шукав [Йонька] рукавиці, батіг, хурчав загаслою люлькою, нипаючи по всіх закапелках. Нарешті погрюкав чобітьми надвір (Григорій Тютюнник).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- погрюкати — погрю́кати дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- погрюкати — -аю, -аєш, док. Грюкати якийсь час. || Піти, грюкаючи. Великий тлумачний словник сучасної мови
- погрюкати — ПОГРЮ́КАТИ, аю, аєш, док. Грюкати якийсь час. Погрюкав [Чоловік] у двері. Ніхто — нічого (Три золоті сл., 1968, 94); Знадвору долетіло до вух їй — гуркнув у двері в льох і хрипло: — Ти, ти, гляди мені, я тебе погрюкаю!... Словник української мови в 11 томах
- погрюкати — Погрю́кати см. погрюкувати. Словник української мови Грінченка