1. Словник української мови у 20 томах

погріб

ПО́ГРІ́Б, по́гре́бу, церк., розм.

Похорон, обряд поховання.

Вірші на жалосний погріб Петра Конашевича-Сагайдачного (з газ.).

ПО́ГРІБ, реба, ч.

1. Те саме, що льох.

Варвара зібрала своїх сусідок, і вони гуртом теж обладнали собі бомбосховище в гранітній скелі, де колись містився винний склад, а тепер були погреби (В. Кучер);

Поліз у погріб я дулівки ще вточити (Дулівочка-первак – така смачна була!)... (Л. Глібов);

Вибухнув пороховий погріб .. Усе, що було в цю мить нагорі.., – скинуло в море (із журн.);

– Повіз пшеницю у город та дала морока земляків побачить. Ну, звісно... у погріб... Ну, звісно... поналигувались, як! .. Без копійки вернувсь (А. Тесленко);

* У порівн. – Ну, як там? – Добре, – глухо, як з погреба, відізвався Джмелик (Григорій Тютюнник);

// Нижня частина будинку, підвал, де зберігаються продукти.

Незабаром і вродились, як з землі виросли, рублені палати, .. з погребами під низом (Панас Мирний).

2. Спеціально обладнана яма для зберігання продуктів (перев. овочів), з лядою, але без східців.

На два ступені од дверей зелений горбик з лядою, – то погріб бабин (І. Нечуй-Левицький);

Гасають по городах здичавлені без верхівців коні, з гуркотом провалюючись на дядьківських погребах (О. Гончар).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. погріб — По́гріб: Потреб, погрі́б: — похорон [52,54,I,IV,V,X,XI] Словник з творів Івана Франка
  2. погріб — по́гріб іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  3. погріб — ЛЬОХ; (у будинку) підвал, пивниця. Словник синонімів Караванського
  4. погріб — див. похорон Словник церковно-обрядової термінології
  5. погріб — Бджоляник (для зимівлі бджіл), бджолярня, бункер (ірон.) винарня, глибка, зимовик (погріб, куди ставлять вулики на зиму), квасник, лодярник, льодярня, льох, пивниця, підвал, підземелля, підземок, погребиця, погребник, погребня, погрібець, погрібник... Словник синонімів Вусика
  6. погріб — [погр'іб] -реиба, м. (ў) -реиб'і, мн. погреиби, погреиб'іў два погреибие Орфоепічний словник української мови
  7. погріб — I п`огріб-реба, ч. 1》 Те саме, що льох. || Нижня частина будинку, підвал, де зберігаються продукти. 2》 Спеціально обладнана яма для зберігання продуктів (перев. овочів), з лядою. II погр`іб-гребу, ч., заст. Те саме, що погреб. Великий тлумачний словник сучасної мови
  8. погріб — Льох, пивниця, див. погреб Словник чужослів Павло Штепа
  9. погріб — По́гріб (льох), -греба; -греби, -бів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. погріб — твоя́ ха́та мої́й ха́ті трою́рідний по́гріб, жарт. Дуже далека рідня або зовсім не родич. — Аякже, родич! Твоя хата моїй хаті троюрідний погріб,— відповів Остап (З журналу). Фразеологічний словник української мови
  11. погріб — ЛЬОХ (спеціально обладнане приміщення в землі для зберігання запасів продуктів, перев. овочів і фруктів), ПО́ГРІБ, ПОГРЕ́БИ́ЦЯ, ПИВНИ́ЦЯ діал. (перев. для зберігання напоїв); ГЛИ́БКА діал.; ЛЬОДО́ВНИК, ЛЬОДО́ВНЯ (приміщення з льодом). Словник синонімів української мови
  12. погріб — ПО́ГРІБ, реба, ч. 1. Те саме, що льох. Варвара зібрала своїх сусідок, і вони гуртом теж обладнали собі бомбосховище в гранітній скелі, де колись містився винний склад, а тепер були погреби (Кучер, Чорноморці, 1956, 287)... Словник української мови в 11 томах
  13. погріб — (ст.слов.) Заглиблена в землю споруда, перекрита дахом. У селянських садибах призначалась для зберігання взимку овочів, влітку м'яса і молочних продуктів. Архітектура і монументальне мистецтво