погрібник
ПОГРІБНИ́К, а́, ч.
Надбудова над погребом.
Сиклета пішла стежечкою через леваду, тихою ходою пройшла проз дідів погрібник (І. Нечуй-Левицький);
Виліз Сезон з погреба, підібрав одне [яблуко], що підкотилося аж під погрібник, витер об полу (Ю. Мушкетик);
// Передня частина погреба; вхід до погреба.
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- погрібник — погрібни́к іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- погрібник — див. погріб Словник синонімів Вусика
- погрібник — -а, ч. Надбудова над погребом. || Передня частина погреба; вхід до погреба. Великий тлумачний словник сучасної мови
- погрібник — ПОГРІБНИ́К, а́, ч. Надбудова над погребом. Сиклета пішла стежечкою через леваду, тихою ходою пройшла проз дідів погрібник (Н.-Лев., IV, 1956, 216); Виліз Сезон з погреба, підібрав одне [яблуко], що підкотилося аж під погрібник, витер об полу (Мушк. Словник української мови в 11 томах