подержати

ПОДЕ́РЖАТИ, жу, жиш, док., кого, що.

1. Тримати, держати що-небудь у руках, роті, зубах і т. ін. якийсь час.

Йон взяв у руку хрестик, подержав його, потер між пальцями (М. Коцюбинський);

– Та випий, кумо, хоч стакан!.. Та хоч покуштуй, хоч у руках подерж! (І. Нечуй-Левицький);

// Тримати когось чи щось у певному положенні якийсь час.

Востаннє розчеше йому хтось липке волосся, закриють очі та ще подержать їх пальцями.., щоб .. не витріщалися вони (Г. Хоткевич).

2. Підтримувати що-небудь якийсь час.

– Там же драбина не стоїть як слід, упадеш. Ось я подержу (А. Головко).

3. Змушувати залишатися, перебувати де-небудь якийсь час.

– Узяли мене, подержали до другого дня у чорній (Панас Мирний);

– Хіба тепер тюрма! Подержать місяць, та й додому випустять, – додала друга з дівчат (А. Головко);

// Залишати десь, у кого-небудь якийсь час.

Подержте, добродію, байки у себе довше, та як вони забудуться, витягніть їх знизу, та й перечитайте (Панас Мирний);

– Чому ви не хотіли подержати Парасинку ще зо три роки коло себе? (О. Кобилянська).

◇ (1) Поде́ржати до хреста́, церк., розм. – прийняти від купелі; охрестити.

Оцей годований кабан! Оце ледащо. Щирий пан .. Такий своїх байстрят з десяток У год подержить до христа [хреста] (Т. Шевченко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me